У животі вагітної жінки розмовляють двоє немовлят. Одне із них - віруюче, інше
– невіруюче.
Невіруюче немовля: Ти віриш у життя після пологів?
Віруюче немовля: Авжеж, вірю. Це ж очевидно, що життя після пологів існує. Ми зараз тут, аби стати сильними і готовими до того, що чекає на нас потім.
Невіруюче немовля: Дурня! Ніякого життя після пологів бути не може! Ти можеш собі уявити, на що воно схоже?
Віруюче немовля: Я не знаю деталей, але я вірю, що там буде більше світла, і що ми, можливо, будемо ходити самі і їсти своїм ротом.
Невіруюче немовля: От нісенітниця! Самим ходити і їсти ротом неможливо! Це смішно! Ми маємо пуповину і живимося через неї. Життя після пологів не існує, бо наше життя – пуповина - надто коротке.
Віруюче немовля: Я впевнений, що це можливо. Просто все буде трохи інакше. Це можна собі уявити.
Невіруюче немовля: Але ж звідти ще ніхто й ніколи не повертався! Життя завжди закінчується пологами. І взагалі, життя - це одне велике страждання у темряві.
Віруюче немовля: Ні, ні! Я точно не знаю, яким буде наше життя після пологів, але ми, напевно, побачимо маму, і вона подбає про нас.
Невіруюче немовля: Маму? Ти віриш у маму ?! І де ж вона?
Віруюче немовля: Вона скрізь навколо нас. Ми перебуваємо в ній і завдяки ній рухаємося і живемо. Без неї ми просто не могли б існувати.
Невіруючий немовля: Безглуздя! Я не бачив ніякої мами, і тому очевидно, що її просто немає.
Віруюче немовля: Не можу з тобою погодитися. Адже іноді, коли все навколо затихає, можна почути, як вона співає, і відчути, як вона гладить наш світ. Я твердо вірю, що наше справжнє життя почнеться тільки після пологів.
А ти?
Невіруюче немовля: Ти віриш у життя після пологів?
Віруюче немовля: Авжеж, вірю. Це ж очевидно, що життя після пологів існує. Ми зараз тут, аби стати сильними і готовими до того, що чекає на нас потім.
Невіруюче немовля: Дурня! Ніякого життя після пологів бути не може! Ти можеш собі уявити, на що воно схоже?
Віруюче немовля: Я не знаю деталей, але я вірю, що там буде більше світла, і що ми, можливо, будемо ходити самі і їсти своїм ротом.
Невіруюче немовля: От нісенітниця! Самим ходити і їсти ротом неможливо! Це смішно! Ми маємо пуповину і живимося через неї. Життя після пологів не існує, бо наше життя – пуповина - надто коротке.
Віруюче немовля: Я впевнений, що це можливо. Просто все буде трохи інакше. Це можна собі уявити.
Невіруюче немовля: Але ж звідти ще ніхто й ніколи не повертався! Життя завжди закінчується пологами. І взагалі, життя - це одне велике страждання у темряві.
Віруюче немовля: Ні, ні! Я точно не знаю, яким буде наше життя після пологів, але ми, напевно, побачимо маму, і вона подбає про нас.
Невіруюче немовля: Маму? Ти віриш у маму ?! І де ж вона?
Віруюче немовля: Вона скрізь навколо нас. Ми перебуваємо в ній і завдяки ній рухаємося і живемо. Без неї ми просто не могли б існувати.
Невіруючий немовля: Безглуздя! Я не бачив ніякої мами, і тому очевидно, що її просто немає.
Віруюче немовля: Не можу з тобою погодитися. Адже іноді, коли все навколо затихає, можна почути, як вона співає, і відчути, як вона гладить наш світ. Я твердо вірю, що наше справжнє життя почнеться тільки після пологів.
А ти?
Відвідайте нашу сторінку SuperKidsTips
Притча. Цікаві балачки. Порада.
Комментариев нет:
Отправить комментарий