Ранній розвиток: бути чи не бути?

Звісно, усі батьки хочуть, аби їхнє чадо було найрозумнішим, найрозвиненішим, найталановитішим їм на радість і всім на заздрість. «Продвинуті» мами і тата освоюють методики Домана, Монтессорі, Зайцева, аби їхній диво-малюк якомога раніше почав читати, рахувати, грати на скрипці і підкорювати вершини спорту. Що й казати, перспективи привабливі. Але в такому популярному нині ранньому розвитку є свої підводні камені.

Найголовніша помилка, якої нерідко припускаються ентузіасти раннього розвитку - це підміна понять «розвиток» і «навчання». Усі сили витрачають на інтенсивну стимуляцію інтелекту. При цьому розвиток фізичних, творчих здібностей, емоційного світу відходить на другий план. Розвиток відбувається, але він однобокий. Розвивається тільки ліва півкуля, що відповідає за логіку та аналітичне мислення. Але ж існують закони природи, за якими росте маленьке людина. І за своєю природою в дошкільному віці активнішою має бути саме права півкуля - інтуїтивно-образна, емоційна та чуттєва. Дитина легше і природніше сприймає світ через почуття, емоції і фантазії.

На думку професора М.І. Козлова, небезпека раннього розвитку не в тому, що дітей розвивають занадто рано, а в тому, що інтелектуальний розвиток не доповнюється особистісним розвитком. Якщо вундеркінд не має справжнього внутрішнього стрижня, емоційної стабільності, продуманих цінностей і розвинених комунікативних навичок, то знання для нього стають не капіталом, а тягарем.

Невже це означає, що інтелект дитини-дошкільника взагалі не треба розвивати?

Ось чотири основні принципи, на яких має будуватися ранній розвиток:

1. Ні - насильству!

У жодному разі не займайтеся з дитиною розвиваючими заняттями, якщо їй цього зараз не хочеться.

2. Ранній розвиток - не мета!

Сенс ваших «уроків» - у процесі, а не в результаті.

3. Шукайте і знайдете!

Не буває раннього розвитку взагалі. Те, чим займається сусідський хлопчик чи дочка вашої подруги, може не підійти вашій дитині. Шукайте те, що буде цікаво вашому малюку, що буде приносити йому радість.

4. Інтелектуальний розвиток не має замінити собою творчий.

Займаючись математикою, не ставте перед собою завдання хай там що навчити дитину рахувати. Малюкам потрібна зовсім інша математика (прикладна).

У якийсь момент, безумовно, настане час розвивати інтелект дитини. Ознайомтеся із сучасними методиками і оберіть те, що підходить саме їй. Та найголовніше, пам’ятайте про творче начало. Його розвиває лише гра, живе спілкування і приклад батьків, які самі створюють красу навколо, придумують нові забави і живуть у творчому пошуку.

З сайтів medportal.ru та psychologos.ru

Відвідайте нашу сторінку SuperKidsTips

Виховання. Діти. Батьківство.

6 причин поганої поведінки

Іноді достатньо проаналізувати поведінку мами, аби змінити поведінку дитини. Ці 6 вчинків батьків провокують дітей не слухатися, вередувати і не виконувати прохань.

1. Відсутність послідовності у вихованні. Ви кажете, що на сьогодні мультиків достатньо, дитина влаштовує істерику, ви вмикаєте ще. У такий спосіб малюк розуміє, що криком можна домогтися всього. Згодом істерики ставатимуть все частішими.

2. Невиконання обіцянок. Якщо батьки кидають слова на вітер і не виконують сказаного, то й дитина бере з них приклад. А ще вона вчиться того, що мамині слова не мають ніякого значення, а отже, їх можна ігнорувати.

3. Залякування. Як не парадоксально, але діти, яких обіцяють карати за брехню, більш схильні до того, щоб казати неправду. Тому погрози та залякування навряд чи допоможуть домогтися бажаної поведінки. Радше навпаки.

4. Крик. Використовуючи крик як основний метод спілкування і впливу на дитину, ви ризикуєте зіпсувати взаємини. А відсутність довіри між батьками і дитиною аж ніяк не сприяє слухняності.

5. Фізичні покарання. Діти, яких б'ють, ростуть агресивними, замкненими, з низькою самооцінкою. Вони не вчаться прийнятної поведінки, а навпаки, засвоюють правило: домогтися бажаного можна тільки силою.

6. Розчулення або сміх у відповідь на погану поведінку. Так ви заплутуєте дитину. Вона вирішує, якщо мама всміхається, значить усе нормально і можна продовжувати так робити. Тільки потім мамині заборони стають незрозумілими для дитини. Чому раптом стало не можна, якщо кілька хвилин тому мама сміялася...

Відвідайте нашу сторінку SuperKidsTips

Виховання. Діти. Конфлікт. 

ЗА ЩО НЕ МОЖНА СВАРИТИ ДИТИНУ?

• Не можна сварити за помилки в навчанні, за погані оцінки. Помилятися природно, і дитина має це розуміти.

• Немає сенсу сварити дитину за проблеми зі здоров'ям або за те, що її організм недостатньо розвинений у певному віці. Наприклад, не варто привчати дитину до горщика, якщо організм фізіологічно не готовий до цього. Крім стресу, користі не буде.
• Неприпустимо сварити за наслідки психологічно незадовільного стану (плач, істерика, хвилювання, страхи), з яким дитина не справляється. Потрібно знайти джерело проблеми і допомогти вирішити її. Не можете впоратися самі, допоможе дитячий психолог.
• Не можна лаяти за невміння, адже дитина може навіть не уявляти, як треба.

• Нечесно сварити дитину за погану поведінку, якщо ви не пояснили їй, як слід поводитись. Спершу слід зазначити обмеження, проінструктувати, а тоді вимагати.
• Не можна сварити дитину за невиконання якихось правил, якщо ви самі час від часу лишаєте їх без контролю, не звертаєте уваги або навіть підтримуєте. Лаяти дитину за один і той самий проступок «через раз» - значить, заплутувати її.
• Неприпустимо сварити дитину за прояв любові «невчасно». Придумайте такий спосіб, який був би доречним у різних ситуаціях (потриматися за руку, підморгнути, послати повітряний поцілунок тощо) Погано, коли дитина відчуває, що її любов не потрібна.

І дуже важливе «не можна»:
Не можна сварити, коли вас поглинають емоції. Спершу охолоньте, вийдіть з кімнати або порахуйте до 10. Спокійний, переконливий тон завжди кращий за крик, а тим паче кращий за фізичне покарання, яке зазвичай відбувається саме на емоціях.

Відвідайте нашу сторінку SuperKidsTips

Виховання. Батьківство. Конфлікт.